Робота з обдарованими дітьми

Робота з обдарованими дітьми

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ (завантажити)

Поняття обдарованості

Обдарованість – це система якості психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих (надзвичайних, неабияких) результатів в одному або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарована дитина – це дитина, що виокремлюється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. З огляду на вищесказане В.О.Моляко виокремлює такі складові обдарованості дитини:

задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, уподобаннях, а також у динамічності психічних процесів;

інтереси, їхня спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів;

допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв’язання й пошуку проблем;

швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних масивів;

схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування 6еталонів для наступного відбору;

прояв загального інтелекту – схоплювання, розуміння, швидкість оцінювання й вибору шляху розв’язання, адекватність дій;

емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктивне оцінювання, вибір, уподобання тощо;

наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;

креативність – уміння комбінувати, знаходити аналоги, реконструювати; схильність до зміни варіантів, економічність у рішеннях, раціональне використання засобів, часу тощо;

інтуїція – схильність до над швидкого оцінювання, рішень, прогнозів;

порівняно більш швидке набуття вмінь, навичок, оволодіння прийомами, технікою праці, ремісничою майстерністю;

здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв’язання загальних і нових спеціальних проблем, завдань, пошук і розв’язання складних, нестандартних, екстремальних ситуацій тощо.

Ознаки обдарованих дітей

У роботах іноземних педагогів і психологів виділено деякі особливості обдарованої дитини:

• має значний обсяг знань;
• має великий словниковий запас;
• самостійно переносить засвоєне в нові умови;
• установлює причинно-наслідкові зв’язки;
• виявляє приховані залежності та зв’язки;
• уміє робити висновки;
• уміє інтегрувати й синтезувати інформацію;
• з власної ініціативи вибирає для розв’язання складні завдання;
• здатна організувати й узагальнити наявну інформацію;
• уміє вловлювати зміст досить складних ідей;
• уміє помічати тонкі відмінності в матеріалі;
• чутлива до суперечностей;
• уміє проаналізувати будь-яку нову ситуацію, перш ніж діяти в ній;
• уміє оцінювати як результат, так і процес роботи (розв’язання задачі);
• уміє передбачати наслідки своїх і чужих дій;
• уміє міркувати;
• уміє створювати гіпотези;
• застосовує ідеї на практиці;
• здатна до творчих перетворень наявних умов та умов задачі;
• має критичне мислення;
• має високу допитливість;
• здатна ризикувати;
• має розвинене дивергентне мислення;
• гнучка в міркуваннях і діях;
• має високу швидкість мислення;
• здатна висловлювати оригінальні ідеї, винаходити нове;
• має багату уяву;
• здатна сприймати неоднозначні речі;
• має високі естетичні смаки;
• має розвинену інтуїцію.

Психологи також виявили особливості також дітей у ставленні до себе та інших людей, в оцінках міжособистісних зв’язків і взаємин:

• адекватна самооцінка
• повага до людей;
• здатність до співчуття, співпереживання;
• терпимість до недоліків інших;
• схильність до самоаналізу;
• нормальне ставлення до критики;
• готовність ділиться з іншими своїми речами та ідеями;
• наполегливість у роботі й навчанні;
• розвинена потреба в досягненні успіхів;
• слабко виражена агресивність;
• незалежність у мисленні й поводженні;
• відсутність прагнення до обов’язкового отримання заохочень і нагород за свої успіхи;
• готовність позмагатися з іншими людьми;
• розвинене почуття гумору;
• упевненість у своїх силах і здібностях.

Психологічні особливості обдарованих дітей

Допитливість. Перший рівень допитливості – цікавість. Цікавість – жага новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях. Однак у багатьох дітей цікавість не переростає повною мірою в допитливість. Обдарованим дітям більш властиве прагнення до пізнання, дослідження навколишнього світу. Обдарована дитина не терпить обмежень щодо своїх досліджень.

Надчутливість до проблем. Пов’язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні з домінуванням репродуктивних методів навчання – основні фактори, що пригнічують дитячу надчутливість до проблем. І навпаки – проблемне навчання, орієнтоване на самостійну дослідницьку практику дитини, розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості. Розвиток цієї здатності тісно пов'язаний з умінням змінювати точку зору щодо проблеми. Саме ця властивість часто забезпечує прорив до не відомого раніше.

Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Ідеться про постійне прагнення до занурення в проблему.

Високий рівень розвитку логічного мислення. Відомий психолог В.М.Дружинін у психолого-педагогічній літературі узагальнив три основні погляди на проблему щодо того, чи допомагає творчості вміння мислити логічно:

перший відкидає будь-який поділ цієї функції;

другий ґрунтується на твердженні, що між інтелектом і креативністю існують порогові відносини; для прояву креативності потрібен інтелект не нижчий за середній: «немає нерозумних креатинів», але є «нетворчі інтелектуали»;

відповідно до третього інтелект і креативність – незалежні характеристики.

Підвищений інтерес до розв’язання дивергентних задач. Практично всі задачі традиційного навчання належать до конвергентних, тобто умова задачі передбачає існування лише однієї, єдино вірної відповіді, яка може бути обчислена шляхом суворих логічних міркувань на основі використання засвоєних правил і алгоритмів (закони, теореми та ін.). обдаровані діти віддають перевагу дивергентним задачам, у яких кінцевий розумовий продукт (відповіді) не виводиться прямо з умов. Розв’язання їх вимагає пошуку різних підходів, припускає і частково передбачає їх зіставлення. А неможливість виведення відповідей власне з умови й недомовленість, що проявляється в такий спосіб, вимагають не просто мобілізації й об’єднання вже отриманих знань, а інтуїції, осяяння (інсайту).

Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від широковідомих, банальних, зазвичай називають оригінальністю мислення. Проявляється ця особливість у мисленні й поводженні дитини, спілкуванні з однолітками й дорослими, в усіх видах діяльності. Оригінальність (або її відсутність) яскраво виражається в тематиці самостійних малюнків і творів, конструюванні та інших продуктах дитячої діяльності. Багато психологів розглядають оригінальність мислення як одну з основних особливостей мислення творчо обдарованої людини. Але при цьому водночас зі здатністю продукувати оригінальні ідеї можливий інший спосіб творчості – розробляти ті, що вже існують. Якщо перший спосіб особливо цінується в науковому й технічному видах творчості, то другий – у художньому.

Гнучкість мислення. Здатність швидко й легко знаходити нові стратегії розв’язання, установлювати асоціативні зв’язки й переходити (у мисленні й поводженні) від явищ одного класу до інших, що часто є далекими за змістом, називають гнучкістю мислення. Гнучкість мислення тісно пов’язана з багатством і розмаїтістю минулого досвіду дитини (обсяг знань, умінь, навичок тощо), однак повністю ним не визначається. Зв'язок між ними має дуже складний характер. Так, у деяких ситуаціях обсяг знань не лише не сприяє генеруванню нових ідей і стратегій, але, навпаки, виступає як фактор стримування.

Легкість генерування ідей (продуктивність мислення). Пов’язують із креативністю, гнучкістю мислення. Чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з ним оптимальних, зіставлення, розвитку, поглиблення тощо. Достатня кількість ідей, з одного боку, є основою, а з іншого – необхідною передумовою творчості. Генерування ідей тим вище, чим менший тиск стереотипів, які набуваються в процесі засвоєння досвіду (знань, умінь, навичок) і часто прямо диктуються його змістом.

Легкість асоціювання. Може бути представлена як здатність до формування узагальнених стратегій на основі виявлення прихованих від звичайного погляду зв’язків і відносин та їх подальшої деталізації. Найбільш явно вона виражається в умінні знаходити аналогії там, де традиційно вони не простежуються, у здатності знайти шлях до розв’язання проблеми, використовуючи різну інформацію.

Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу. Здатність до прогнозування значною мірою залежить від ступеня розвитку схильності до розв’язання задач дивергентного типу, гнучкості мислення, легкості генерування ідей, легкості асоціювання.

Висока концентрація уваги. Виражається, по-перше, у високому ступені занурення в задачу; по-друге, у можливості успішного налаштування уваги навіть за наявності перешкод для сприйняття інформації, що стосується обраної мети. Обдарована дитина часто буває поглиненою заняттям, що зацікавило, настільки, що її практично неможливо відволікти, причому займатися своєю справою вона здатна тривалий час, може вертатися до неї протягом кількох днів.

Чудова пам'ять.

Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення. Здатність до оцінювання, на думку з О.М.Матюшкіна, забезпечує самодостатність, самоконтроль, упевненість обдарованої, творчої дитини в собі, у своїх здібностях, своїх рішеннях, визначаючи цим її самостійність, неконформність і багато інших інтелектуальних і особистісних якостей.

Особливості схильностей та інтересів. В обдарованих дітей схильності різноманітні й при цьому стійкі й усвідомлені. Націленість на справу, прихильність до неї – один із найточніших показників обдарованості. Також слід зазначити характерну для обдарованих дітей широку інтересів. Їм багато чого вдається, багато чого до душі й тому хочеться спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

Соціальні особливості обдарованих дітей

Прагнення до самоактуалізації. Прагнення розкрити свій внутрішній потенціал багато дослідників уважають головним спонукальним мотивом творчості людини. А.Маслоу стверджував, що творчість є невід’ємною характеристикою природи людини, а творчі здібності закладені в кожному з нас. Але при цьому, за дослідженнями вченого, само актуалізація на практиці – велика рідкість. Її досягають близько 1% всіх народжених.

Перфекціонізм. Творчо обдарованих людей вирізняють певні риси особистості та способи взаємин з оточуючими. Наприклад, перфекціонізм (від англ. «досконалий») – це прагнення робити все щонайкраще, прагнення до досконалості навіть у малозначущих справах. Наслідком цього постійного прагнення до досконалості нерідко стає настільки ж постійне невдоволення собою, що відбивається на самооцінці, а часом стає причиною неврозів і депресій.

Самостійність. Як особистісна якість самостійність передбачає: по-перше, незалежність суджень і дій, здатність самотужки, без сторонньої допомоги й підказки реалізовувати важливі рішення; по-друге, відповідальність за свої вчинки та їх наслідки; по-третє, внутрішню переконаність у тому, що таке поводження можливе і правильне. Самостійність ґрунтується насамперед на здатності до оцінювання, умінні регулювати своє поводження й емоції, на соціальній автономності, сміливості та схильності до взяття на себе відповідальності. Люди, схильні до самостійності, вирізняються великою вибірковістю та інтелектуальністю. Самостійність – це практично завжди ризик. Самостійність формується загальним стилем життя, що спонукає людину з дитинства приймати рішення, робити вчинки й нести за них відповідальність. Розвиток самостійності не може проводитися за певними рецептами. Головним фактором пригнічення самостійності в дитини є тотальний зовнішній контроль, що виражається в жорстких дисциплінарних вимогах, які не допускають індивідуальних варіацій. Але не менш шкідливими в цьому випадку є вседозволеність і теплична атмосфера, що відгороджують дитину від проблем і позбавляють можливості прийняття самостійних рішень.

Соціальна автономність. Близька до самостійності й нерідко є причиною труднощів у взаєминах. Оточуючі нерідко бувають нетерпимими до самостійної позиції творчо обдарованої дитини. Чим нижчий рівень розвитку оточуючих, тим менш тактовні і уважні вони до дитини, тим частіше можуть удаватися до насильства. Із соціальною автономністю пов’язана і ворожість творчо обдарованих дітей до традиційного навчання.

Егоцентризм. Виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов’язане з обмеженістю досвіду дитини. Для обдарованих дітей характерним є високий ступінь виразності егоцентризму.

Види егоцентризму:

Пізнавальний егоцентризм проявляється в пізнавальній сфері. Діти, як правило, нездатні зрозуміти, чому того, що є простим і зрозумілим для них, не можуть осягти оточуючі;

Моральний егоцентризм проявляється в перевазі над однолітками. Слід зазначити, що моральний егоцентризм властивий обдарованій дитині меншою мірою, оскільки вона демонструє більш високий рівень розумового розвитку, здатність уловлювати причинно-наслідкові зв’язки, глибше й тонше сприймати події. Усе це створює хорошу базу для розуміння мотивів поводження інших людей;

Комунікативний егоцентризм пов'язаний з тим, що часто дитина під час розмови не намагається поставити себе на місце слухача. Обдаровані діти легше стають на позицію іншої людини.

Лідерство. У спілкуванні з однолітками (необдарованими дітьми) обдарована дитина досить часто бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ. Тут проявляється одна з важливих рис обдарованих дітей – схильність командувати іншими дітьми. Основна причина схильності обдарованої дитини до командування однолітками – її інтелектуальна перевага над ними, гнучкість і швидкість її мислення. Вона краще за інших уявляє собі найбільш ефективний характер розвитку ігрових дій, прогнозує можливі помилки й невідповідності ігрового поводження і, запобігаючи їм, бере на себе роль лідера. Частина обдарованих дітей перестає цікавитися колективними іграми, віддаючи перевагу індивідуальним іграм і заняттям.

Основні причини:

отриманий раніше негативний досвід спілкування з однолітками в колективних іграх (зазвичай результат педагогічних прогалин);

особливості характеру (темпераменту), наслідком яких є не прагнення ствердитися в ролі лідера, а інтерес до певної діяльності.

Змагальність. Змагальність, конкурентність – важливий фактор розвитку особистості, зміцнення, загартування характеру. Досвід перемог і поразок, якого дитина набуває під час різних інтелектуальних, художніх, спортивних змагань, надзвичайно важливий для подальшого життя. Джерело схильності до змагальності в обдарованих дітей слід шукати у вищих за звичайні можливостях дитини, у здатності до високо диференційованої оцінки. Побудована на цій основі самооцінка, навіть якщо вона не завищена, а адекватна, здатна стимулювати інтерес до конкурентних форм взаємодії з однолітками. Утім, це явище свідчить про необхідність змагання не стільки з «нормальними», скільки з такими ж обдарованими дітьми.

Особливості емоційного розвитку. Емоційна сфера обдарованих дітей уразлива. Її джерело – надчутливість, що ґрунтується на особливостях інтелектуального розвитку. Підвищена емоційна чутливість також цілком може розглядатися як результат більш високого розвитку дослідницьких здібностей.

Творче сприйняття випадковостей. Випадковість не спрогнозуєш, не створиш спеціально, але вміння знаходити користь у непередбаченому збігу обставин – справді дарунок.Гумор.

Використана література:

1. Методичний журнал «Початкове навчання та виховання», № 1 (221) – січень 2010р.